фирменный знак

2020-й — нудний і проблемний

Закінчується рік — а це значить, що треба підготувати підсумковий звіт. Але цього разу доведеться обмежитись текстовим дописом, бо показувати нічого, а розповісти є про що. 2020-й видався скупим на поїздки і культурно-масові заходи (їх взагалі у році, що минає, не було!), однак при цьому вистачало проблем.

Мабуть, потрібно розпочати з хорошого. Нажаль, позитиву було мало. Це вилазки по цікавих заброшках — оздоровчому табору в Пущі-Водиці та пансіонату в Києві. Причому на одній вилазці випадково зустрів інших сталкерів, а на другій вперше лазив із новим напарником. В липні була поїздка на закинуту школу поблизу Зони відчуження, яка виявилась експериментальною і на якій відбувся «запал» прикордонником. А на зворотньому шляху потрапили під грозовий фронт зі зливами. З незвичного — відвідав незвичний об'єкт в місцевому лісі — руїни очисних. Нажаль, звітів про заброшки було лише 8. Сталків із залазом ще менше — 6.

На день народження подарував собі покатеньки на лівобережних трамваях із відвідуванням трамвайного депо.

До гарних подій можна віднести й купівлю навушників, які хоч і заїдають, але працюють 9 місяців. Зазвичай навушників вистачає на менший термін.

По роботі є що робити, хоча очікував, що завдання скінчаться до кінця року. А ще додалися нові обов'язки, які навіть стали цікавими.

А ще почав робити зарядку.

А тепер про погане. Майже весь рік просидів вдома, нудьгуючи, тому що в країні епідемія нового вірусу, а я у групі ризику. Рекордно мала кількість звітів, бо не було чого показувати. В смартфоні зламалось гніздо для навушників (полагодили). Вдома прорвало трубу і затопило житло. Регулярні перебої з електропостачанням. Зламався ліхтарик. Доламав радіоприймач (правда, ще працює). Зір продовжує псуватись. Купівля некомплектної техніки (доукомплектували, але довелося поморочитись доводячи правоту) і бракованих товарів. І це ще не повний перелік. А у грудні «порадували» подорожченням електропостачання, газу, води, мобільного зв'язку. І хоча це все очікує з 2021 року, дізналися про це у цьому році.

До негативу ще можна додати пожежі у Зоні відчуження. А я так мріяв там побувати.

І ще декілька фактів: вперше пропустив вибори (через пандемію), побачив смог від пожеж і пилову бурю, спробував нові гриби (парасольку червоніючу і дощовик).

З подій, які засмутили — закриття відеоблогу Belov Blog і арешт відеоблогера МШ, збиття українського літака Боїнг в Ірані, скасування електронного декларування, зашквари преЗЕдента і Слуг народу його приСлуг.

Тож з Новим роком, шановні! Хоча здається, що 2021-й навряд чи буде кращим, ніж цей рік.
фирменный знак

Руїни очисних посеред лісу

Читаючи звіти і переглядаючи відео про закинуті віськові бункери і піонертабори у лісах, шкодував, що у нашому лісі немає нічого подібного. Так вже склалося, що майже всі боярські абандони розташовані посеред міста і людей, а у лісі з закинутого є хіба що руїни маленької каналізаційної будівлі. Та й то, до неї не так-то й просто підступитись. Так що за інших обставин я не звернув би на неї уваги. Але що не зробиш заради контенту під час епідемії? Щоб хоч якось втамувати дослідницький інтерес, вирішив обійти місцеві забоянені заброси. З цієї затії навіть вийшов фотозвіт середнього об'єму. Однак, щоб набрати достатньо матеріалу, довелося навідатись і до руїн очисних посеред лісу.


1. Руїни очисних споруд і будівлі КНС посеред лісу.

На моє здивування, ці руїни виявились міні-очисними з відстійниками. Тож про такі незвичні споруди, окрім згадування у загальному переліку боярських заброшок, вирішив зробити окремий звіт. Надодачу ще й відео відзняв. Хоча сам об'ект, звичайно, маленький.

Про цю заброшку розповідати особливо нічого. Почув про неї ще 20 років тому, коли в 11-му класі грали у зарницю. Наш «штаб» тоді був неподалік і однокласники бігали по руїнам з дерев'яними калашами. Так що з впевненістю можна сказати, що це старий заброс.
Collapse )
фирменный знак

Заброшки Боярки

Ці заброшки ви вже могли бачити у моїх попередніх звітах. Причому, не один раз. А по деяким з них навіть вдалося полазити. Однак інших варіантів не було: знайомі сталкери з машинами відсиджуються по домівках і не хочуть нікуди їхати, а я сам не автомобіліст. Тому вирішив оглянути закинутості у своєму місті. «Баяни» «баянами», але всі разом я їх ще не збирав.


1. Закинуті об'єкти Боярки можна охарактеризувати такими визначеннями: маленькі, понурі, палєвні та охоронювані. Саме тому лазити по ним вперше стрьомно, а вдруге — нецікаво. Надодачу виявив, що стан об'єктів з кожним роком погіршується. Відповідно, дивитись там нічого. Тому в цьому звіті оглядова "солянка" абандонів, без залазів. Причому навідався не до всіх об'єктів.
Collapse )
фирменный знак

Гриби у лісі-2020

Як казав один друг: «Коли мені нудно або сумно, я йду до лісу». І в мене також є подібна традиція, що виражається у серії звітів «Прогулянок по лісу», які відбувались під час переламних моментів в моєму житті. Карантинний застій і пауза у веденні блогу цілком підпадають під таке визначення. Але цього разу завітав до лісу ще з однієї причини — через зливи і аномально теплу осінь в лісі є гриби. Ось і вирішив сходити перевірити.


1. Грибів було багато різних. При тому, що далеко в ліс не заходив.

Так, гриби у блозі також забоянив не гірше, ніж місцевий ліс, бо робив огляди про гриби в сусідньому лісі, про збір грибів на дачах (аж у двох частинах) і про збір грибів у місцевому лісі. Однак вперше побачив деякі види грибів, тож подумав, що можна написати ще один грибний фотозвіт. Тим паче, грибів у лісі купа!
Collapse )
фирменный знак

Північний вояж

Такої паузи в блозі давно не було! Три місяці нічого не писав. Справа в тому, що у зв'зку з епідемією ковіду, про поїздки довелося забути на невизначений термін. І про вилазки теж, оскільки місцеві закинутості були досліджені неодноразово і дивитись там особливо нічого. Добре, що завалялися замальовки з поїздки до експериментальної закинутої школи поблизу ЧЗВ. Але нажаль, знімків небагато, оскільки не планував постити звіт. Однак ця подорож запам'яталась: як не як — вперше під'їхав до Зони відчуження, побачив монумент ліквідаторам біля Іванкова, плюс з погодою була повна лажа. Тому після тривалих роздумів все-таки віришів показати, що нафоткав по дорозі до заброшки.


1. Раніше навіть і не мріяв, що колись пофоткаюсь біля Іванкова.

За якість фоток не закидуйте капцями. На ходу не дуже-то познімаєш.
Collapse )
фирменный знак

Закинута школа біля ЧЗВ

Пандемія ковіду добряче попсувала плани, змусивши відкласти їх на невизначений термін — спочатку через запровадження самоізоляції, а потім з-за послаблення карантинних обмежень, попри ріст захворюваності. Але світ повернувся «на круги своя» (правда, з деякими умовами, яких не завжди дотримуються, і заборонами). Тому вирішив помаленьку виходити з карантину, мінімізуючи перебування у натовпі. А оскільки користуватись громадським транспортом ризиковано, залишався єдиний варіант — поїздки на машині когось із знайомих. І на щастя, в моєму оточенні знайшлася така людина. Тож лишалось тільки дочекатись вільного часу і гарної погоди.

Виявилось, що організувати спільну поїздку досить складно. І ось, коли все погодили, несподівано задощило. Однак все ж вирішили, що «матч відбудеться за будь-якої погоди». Тим паче, за 4 місяці без поїздок і 5 місяців без вилазок дуже заскучив.


1. В якості першої пост-карантинної поїздки вибрав вилазку. Із напарником поїхали на закинуту школу в одному із сіл поблизу Чорнобильської зони відчуження (ЧЗВ). Об'єкт небаянний (зі зрозумілих причин). Даних про побудову і закриття нема. Відомо лише про наявність панно на фасаді і про можливість потрапити в будівлю. Очікував на понурий тлін, але заброшка здивувала деякими артефактами і... запалом. Тому цього разу не буду видавати координати. Просунуті сталкери й так здогадаються про який заброс йтиме мова.
Collapse )
фирменный знак

Карантинні замальовки-4

Треба про щось писати, оскільки за травень опублікував лише один фотозвіт. Так зовсім розучуся вести блог. Але обставини складаються так, що нових тем немає. Хоча, з попереднього карантинного звіту відбулося два послаблення. Під час них відновили роботу міського і приміського громадського транспорта (у випадку мого міста це маршрутні таксі) і приміських електропоїздів. Відкрили ринки і ярмарки, літні кафе. Поновили роботу дитячих садків. Дозволили гуляти в парках і відвідувати дитячі майданчики. Однак я так нікуди і не з'їздив — знайомі або відмовчуються і подорожують самі, або сидять по домівках. А самому кудись їхати стрьомно. Тож довелося задовольнятися прогулянками по місту. Це, звичайно, не дуже-то й цікаво, але... певні зміни у місті відбулися. А ще друга половина травня ознаменувалася прохолодною і дощовою погодою.


1. Попри послаблення карантину зберігається масковий режим на ринках і у транспорті.

Звіт невеличкий. Але ж і локація та сама.
Collapse )
фирменный знак

Карантинні замальовки-3

"— Чого ти начинаєш? Карантин не закончівся!
— Карантин — нет. А самоизоляция — да."
© Петро Бампер

Сидіти вдома стало нестерпно — все-таки, два місяці карантину. А надворі зелено-заквітчано. Ще й тепло. Тож вирішив прогулятись хоча б у невеличкому радіусі, щоб пофотографувати розвозки, а заодно просто пройтися. Тим паче, період самоізоляції скінчився і дозволили відвідувати парки. Хоча карантин, звісно, ще триває і тривати буде довго. Так що буду продовжувати серію звітів про карантинні замальовки.


1. Після березнево-квітневої засухи дощовий травень із сильними грозами і потужними розгалуженими блискавками видався незвичним.

В травні на вулицях народу побільшало. Маскового режиму мало хто дотримується. Машин на дорогах — купа. Багато розвозок. З місцевих новин — роблять тротуари, поставили новий дитячий майданчик, відбулася «сміттєва революція». Одним словом, змін небагато, але вони помітні.
Collapse )
фирменный знак

Карантинні замальовки-2

Сижду вдома. На вулиці був, мабуть, місяць тому. Звичайно, що нудно. Особливо, коли за вікном розквітає весна і тепла погода. А головне, невідомо, коли закінчиться карантин (хоча більше цікавить, коли зменшаться темпи поширення коронавіруса). Але я знаю, що таке, коли нічим дихати, тож не хочеться зайвий раз ризикувати. Тим паче, всіх закликають сидіти по хатам.

За таких умов і показувати нічого. Однак я же ж блогер, тож знайду що показати. Бо за квітень відбулося багато чого: це і введення маскового режиму, і сильний дим від пожеж, і пилова буря.


1. Карантин посприяв тому, що стало більше велосипедистів.

Фоток мало, але краще вже так, ніж взагалі ніяк. Тому вирішив зробити продовження карантинних замальовок.
Collapse )
фирменный знак

Аварія на підстанції і пожежі / Серіал про Кайдаша / Роздуми про карантин

Показувати нічого, але є про що написати — думок і новин накопичилося багато. А це значить, що до вашої уваги рубрика «литдибр».

В цю п'ятницю сталася пригода. Сиджу ввечері, нікого не чіпаю — починяю примус розмовляю по телефону... І раптом помічаю, що лампи починають мерехтіти. Ну, думаю, скоро перегорять. Або струм в мережі падає. Тільки про це подумав — комп вирубається і вмикається. І все б нічого, якби ж одним разом обмежилось — однак напруга продовжувала стрибати, а комп то вимикатись, то вмикатись. Напевно, напруги було недостатньо для роботи компа. Отож вирішив його вимкнути. А потім, інтуїтивно, пішов до іншої кімнати і помітив блакитно-зелене зарєво за вікном. І тріск. Здавалось, що збоку перед вікном — кульова блискавка. Але побачив, що над високовольтною підстанцією хмару від електричного замикання. Побачене шокувало. Розбудив батьків, які встигли влягтися. Взяв фотокамеру. Та, як кажуть, «найкращий кадр це той, який не вдається сфотографувати» — поки підбіг із фотіком, все скінчилось. А на частині міста стало темно.
Якщо цікаво, в інтернеті є відео.

---------------------------------------------------------------------

Ще одна важлива подія тижня — пожежі. Хоча, здавалось би, карантин. Але ніт — люди займаються городами, випалюють суху траву. Кажуть, що велика пожежа біля і в зоні відчудження. Димовуха така, що згадались пожежі від торфовищ у 2015 році. Правда, цього разу горіли не торфовища, а ліс і поля — бо запах інший. Було неможливо провітрити, оскільки все одразу наповнювалося димом. А небо закрили хмари з диму — так, що сонце стало помаранчевим, як на заході. І сонячні промені теж помаранчево-персикові. Краєвиди, звичайно, колоритні. Однак треба сидіти вдома. Хіба ш з вікна фоткати.

----------------------------------------------------------------------

Всі так рекламували і нахвалювали серіал "Спіймати Кайдаша", що вирішив і собі подивитись. Правда, поки що одужав лише одну серію (буду розтягувати задоволення — какрантин же надовго), але й так сподобалось. Знято круто. Сюжет цікавий. Ну і нагадує про шкільні роки, коли вивчали "Кайдашеву сім'ю" Нечуя-Левицького. Єдине, до чого можна приколупатись, так це до лютого суржику.

----------------------------------------------------------------------

Карантин триває вже майже місяц (з 13 березня, а суворий карантин із 17-го березня), і , як мінімум, буде продовжуватись до 24 квітня. А може обмеження подовжать аж до середини травня. Зрозуміло, що епідемія швидко не вщухне: кажуть, що корнавірус тепер назавжди залишиться з людством, а пандемія триватиме до весни 2021 року. І найгірше, що навіть після послаблення карантину деякі обмеження залишаться. Правда, невідомо які. Скоріш за все, ще носіння масок і дотримання дистанції між людьми.

На фоні затяжного карантину накриває апатією і лінню. Продуктивність праці впала, не хочеться нічого роботи. Засинати важко, тому що ніде взяти нові враження. Перегляд відео на Ютубі і музика? Ну так цим я й так розважаюсь. Робота? Так я й так вже більше року працюю вдома. Все те саме, що й раніше. Окрім прогулянок, поїздок і вилазок. Не вистачає власного простору і можливості побути на самоті. Всі ж вдома! Не знаю навіть де взяти натхнення.