?

Log in

No account? Create an account

Смт. Коцюбинське
фирменный знак
maxiwell83
Селище міського типу Коцюбинське — нічим непримітний населений пункт столичного передмістя, без цікавинок та пам'яток. Без древньої історії. Та й асоціюється з непривабливими об'єктами — тюрьмою і військовими складами. Однак при цьому селище незвичне. Хоча б тому, що воно з усіх сторін оточене Києвом. Такий собі анклав Київської області. Саме тому друга особливість Коцюбинського — можливість приєднання до столиці. Так, в березні 2018 року проходили громадські слухання, на яких більшістю проголосовано за приєднання до Києва. Звернення направлено до Київради і Верховної ради. Тож було цікаво поглянути на майбутній масив Києва. Хоча оглядини відбулися не спеціально — заскочив після вилазки по колишньому арсеналу.


1. Коцюбинське — непримітне селище міського типу, яке може стати частиною Києва.

Селище, як і багато інших в цьому напрямку, виникло при прокладанні залізничничної гілки до Ковеля. Посеред лісу було збудовано роз'їзд, а з 1909 р. — станцію, при якій облаштували селище залізничників. Станція отримала назву Біличі від найближчого села, яке нині входить до складу Києва. Прикол в тому, що платформа біля масиву Біличі названа в честь сусіднього мікрорайону Академмістечко. Та продовжуємо екскурс далі...

В 1916му неподалік від станції спорудили лісопилку, яка виробляла шпали для залізниці. Для робітників були збудовані бараки. А першим будинком селища вважають помешкання лісника Куликова, який оселився в 1928 році. Трохи згодом, у 1932му, на територію сучасного Коцюбинського примусово перевезли мешканців київського хутора Берковець. Річ у тім, що їх переселили заради звільнення земель під танковий полігон. Таким чином, пристанційне селище стало називатись Новими Берківцями.

В 1941му році пристанційному селищі і території хутору Берковець, які підпорядковувались сільраді села Біличі, було надано статус селища міського типу. В 1966му смт. ім. Коцюбинського перейменовано на смт. Коцюбинське. Що цікаво, письменник Михайло Коцюбинський, на честь якого названо населений пункт, жодного разу не був в тих краях.

Стосовно територіальної приналежності, Коцюбинське, на відміну від Пущі-Водиці та інших поселень, ніколи не входило до Києва. Хоча округ передмістя підпорядковувався Київській міській раді. А вже з 1962го передали до області. Через три роки підпорядкували Ірпінській міськраді. Тож виходить, що це віддалений масив Ірпіня:) Наприклад, школи мають спільну з Ірпенем нумерацію.
Читати далі (+34 фото)...Collapse )

Шулявський шляхопровід: ремонт розпочато
фирменный знак
maxiwell83
Багатостраждальний Шулявський шляхопровід у столиці, який давно перебував у аварійному стані, горів і розсипався, нарешті-таки дочекався ремонту. В ніч на 17 березня його перекрили для руху автотранспорту і почали розбирати. На місці старого шляхопроводу за півтора роки повинні побудувати нову розв’язку у формі неповної «конюшини». Для нового з'їзду планують знести цех заводу «Більшовик». А на час ремонту організовується об'їзд, змінюються маршрути громадського транспорту. Одним словом, у дорожній рух вносяться серйозні зміни. Та й будівництво мосту — подія непересічна. Тож я вирішив з'їздити і подивитись що і як. Нажаль, за одну поїздку не вдалося все відзняти. Тому у цьому репортажі — фотки за 20 і 30 березня, з двох фотокамер і смартфону.


1. Ремонтні роботи на Шулявському шляхопроводі.

Як не дивно, протягом перших трьох тижнів ремонту встигли зробити багато: організували об'їзди (зі встановленням трьох нових світлофорних перехресть), змінили маршрути громадського транспорту, зняли асфальт, демонтували огорожу, викорчували стовпи, знесли частину мостового перекриття, почали перекладати комунікації.
Читати далі (+39 фото)...Collapse )

Підземна річка Клов
фирменный знак
maxiwell83
Цього року вирішив продовжити нову традицію — дарувати самому собі на День народження екскурсії в незвичні місця. Бо одяг, канцелярія, сувеніри або солодощі — це банально. Тому так і кажу своїм: «Краще даруйте гроші». А що купити придумаю сам. Це простіше — не треба думати, що подарувати. І приємніше, ніж отримувати щось непотрібне. Та й матеріальні речі швидко забуваються. Ось ви пам’ятаєте, що вам дарували рік чи два тому? А круті екскурсії по незвичним і важкодоступним місцям запам'ятовуються надовше.

В 2017му, на 34-річчя, побував у павільонах «Експоцентру України» (колишньому ВДНГ) і закинутому підземному макету шахти, недоступних для пересічних відвідувачів. Минулого року, на 35-річчя, з'їздив до музею «Парк "Київська Русь"». Причому відвідав його безкоштовно. А на 36-й День народження (аж не віриться, що я вже не молодий) сам собі зробив подарунок у вигляді екскурсії в підземну річку Клов. Бо життя йде. Час не стоїть на місці. А я ще не спробував дігг по річковим коллекторам.


1. Екскурсія в підземну річку Клов.

Звичайно, можна було б не витрачати гроші — бо екскурсія недешева (200 гривень), а сходити на сходку з діггерами. Однак така можливість видається рідко, і не завжди в зручний час. При цьому ще потрібно просити в батька костюм хімзахисту (хімза). А так — і бахіли від хімзи, і ліхтар видадуть. Та й перебувати серед аматорів не соромно. Я ж сталкер, а не діггер!
Нажаль, є мінуси — фотографувати треба на ходу. Але мені це вдалося.

А про Клов багато розписувати не буду. Це найбільша підземна річка Києва. Точніше, Прозорівський коллектор з притоками. Зокрема, з Кловом. «Баян» для столичних діггерів.
Читати далі (+59 фото)...Collapse )

Занедбані військові склади під Києвом: продовження
фирменный знак
maxiwell83
Спочатку не планував робити продовження огляду занедбаних складів 1845-ї Центральної артилерійської бази боєприпасів, що у селищі Коцюбинське Київської області. І, тим паче, ще раз туди лізти. Бо цілком можна було обмежитись одним фотозвітом. Та оскільки в першій вилазці обійшов лише третину складів, та й то, найменш вцілілих, то ще лишалось що досліджувати. Площа 122 гектари — це немало. Проблема полягала лише в тому, що сектор зі вцілілими складськими будівлями розташований ближче до охорони і військового містечка. Відповідно, лізти туди ризикованіше, ніж в дальню частину.


1. Східна частина складської території військового арсеналу.

Поліз знову сам. Тільки цього разу почувався нормально. А ось стосовно адреналіну... Якщо під час першого сталку я більше лякався своєї уяви, але так нікого і не зустрів, то під час другої вилазки ледве не натрапив на охоронця. Тому добряче перенервував і нафоткав мало.

Однак воно було того варте. Бо східна частина військових складів відрізняється від дослідженої раніше західної. Наприклад, спостережні вишки стояли на інших опорах. Та найдивніше, що попри більшу кількість вцілілих будівель, вони були в напіврозваленому або розваленому стані.
Читати далі (+53 фото)...Collapse )

Занедбані військові склади під Києвом
фирменный знак
maxiwell83
Адреналінчик аж зашкалював, оскільки цього разу був змушений сталкерити сам. Причому не в найкращому стані — під головокружіння і мігрень. Та й об'єкт під охороною. Але я все одно поїхав, бо бажання полазити по заброшці виявилось сильнішим, ніж погане самопочуття і страх. Чекати поки знайомі сталкери надумають з вилазками не став. Та й взагалі все важче з ними дійти до згоди при виборі забросу.

Для одиночної вилазки вибрав абандон, на якому знайомі сталкери вже встигли побувати. Та й вибирати майже нічого, бо в Києві і передмісті облазив все шо можна. Була ідея з'їздити на недобудовані корпуси санаторію — але то зовсім понуро. Тому найбільш привабливим, хоч і ризикованим, здався сталк по занедбаним військовим складам під Києвом. По-перше, давно до них приглядався. По-друге, дістатись до них швидко і не дорого. В разі фейлу було б не дуже образливо. По-третє, об’єкт не забоянений. І по-четверте, якщо знайомі лазили без запалу, то чому б і мені не спробувати? Ось тільки на вилазку не ризикнув брати нормальний фотік. Взяв «мильницю». Вона компактніша і легша, ніж ультразум, швидше розчохляється.


1. Військові склади виявились цікавішими, ніж очікував. І це при тому, що облазив лише 1/4 частину території.

Військові склади в передмісті столиці, смт. Коцюбинське, були створені 1945 року. Спочатку це була 1845-та Центральна артилерійська база боєприпасів. З 2002го — 324-та Центральна артилерійська база озброєнь. Або в/ч А-1510. Також при складах існувало військове містечко №146. Територія військової частини становить 147 гектарів(!), з яких 122 — склади. Арсенал складався з 39 критих сховищ і 19 майданчиків. Там зберігалося 50 тис. тон боєприпасів (гармат і мін), які були вивезені з країн Варшавського договору. В останні роки функціонування бази зберігалися лише патрони і гранати. Однак враховуючи неодноразові вибухи на військових складах ця база вважалась «пороховою діжкою» під боком у Києва. Тому кияни і мешканці селища зітхнули з полегшенням, коли в 2004му військові склади розформували, а боєприпаси вивезли. В 2009му колишній арсенал продали. І вже з 2012го розпочались роботи по розчищенню території. На місці військової частини (а саме, складського комплексу) планувалось побудувати інноваційний парк «Bionic Hill», який передбачав створення науково-дослідних університетів, виставкових і бізнес центрів, обєктів соціальної інфраструктури — дитячий садок, школа, поліклініка. Ну і, звичайно, житловий комплекс. При цьому у громадських організаціях виникали підозри, що замість наукового містечка будуть котеджі, багатоповерхівки і магазини-офіси. І мені ця версія здається більш реалістичною, оскільки на науці не заробиш «швидких грошей», а на будівництві житла — можна.

Через судові тяганини між забудовником, Київрадою і громадськістю, а також через не прокладення комунікацій і доріг, будівництво комплексу так і не розпочалось. Проте колишній арсенал досі перебуває під охороною. Наразі, частина складських будівель демонтована, однак на території залишились вцілілі споруди.
Читати далі (+59 фото)...Collapse )

Занедбаний піонертабір «Супутник»
фирменный знак
maxiwell83
Повертаючись з вилазки по закинутому безіменному дитячому оздоровчому табору в Лісовій Бучі, натрапив на ще один або два покинуті піонертабори. Відчинені ворота в одному із них ласкаво запрошували пройти на територію, що ми і зробили. Підійшовши до корпусів і пошукавши проходи всередину виявилось, що в один корпус ніяк не дістатись, а в другий можна було потрапити хіба шо через незручний залаз. Я б може і спробував пролізти (хоч і не хотілося забруднитися, порвати одяг або порізатись), але напарниця не захотіла. А лізти одному не комільфо. Та й залаз треба було розхитувати.

Тому я не заспокоївся і вирішив туди повернутися, приїхавши з новим знайомим — wh1sper956.


1. Піонертабір (чи те, що від нього залишилось) складається лише з двох спальних корпусів і господарського будиночку. Але було що пофоткати.

Скоріш за все, це частина дитячого оздоровчого табору «Супутник». І він цікавий тим, що ще не «світився» в блогах і на Youtube. Навіть на Вікімапії не розмічений! Що теж плюс. Розпирала цікавість: що там такого могло б бути, що забили всі вікна і двері? Причому, під час другої спроби, ворота вже були на замкý.
Читати далі (+66 фото)...Collapse )

Безіменний закинутий оздоровчий табір в Бучі
фирменный знак
maxiwell83
Тлінні і маленькі заброшки вже почали набридати. Але жага до вилазок по покинутим об'єктам нікуди не ділася. Навіть навпаки — чим довша перерва, тим більше бажання десь полазити. Тож, після декількох тижднів після останнього сталку, став обдзвонювати і вмовляти знайомих сталкерів:) На щастя, очікування було не надто довгим — відгукнулась samogonnoeozero. І не лише зголосилася прогулятись, а й сама запропонувала куди можна з'їздити, обравши невідомий закинутий дитячий оздоровчий табір в Бучі, що в столичному передмісті. Прикол був у тому, що, по-моєму, я сам пропонував цей об'єкт, переплутавши з іншим піонертабором. Однак потім сам же й передумав туди їхати, оскільки при вивченні Google Street view, мені він здався неприступним і підозрілим. Та й відсутність хоча б якоїсь інформації про об'єкт насторожувала. Але на цей раз вирішив ризикнути, попри те, що не було впевненості в успішності забросу. Бо дуже вже скучив за сталками. Тим паче, колишні піонертабори — один із улюблених типів абандонів.


1. Безіменний дитячий оздоровчий табір. Ні назви, ні історії. Відомо тільки, що закинутий. Тому-то і назва фотозвіту загальна.

Нажаль, під час вилазки теж не вдалося дізнатися як він називається, і якому закладу або заводу був підвідомчий. Коли закинули теж невідомо. Проте вдалося його дослідити. І це добре. Хоча і не без пригод. Все почалося з того, що на зустріч приїхав завчасно. А напарниця навпаки, запізнилась.
Читати далі (+55 фото)...Collapse )

Повернення у Бровари
фирменный знак
maxiwell83
Це вже сьома поїздка у Бровари. І не по справах. Та це й не дивно, бо Бровари цікаві з багатьох аспектів: урбаністичного, транспортного, туристичного і сталкерського. Хоча ще донедавна це 90-тисячне місто-супутник столиці було для мене загадкою.


1. Бровари все більше нагадують мегаполіс.

Цього разу приїхав заради заброшок. Але, передбачаючи можливий фейл, вирішив пофотографувати і саме місто, навіть незважаючи на те, що вже робив звіт про Бровари (причому у двох частинах). Все-таки, воно розвивається, забудовується. Та й в різні пори року виглядає по-різному.
Читати далі (+36 фото)...Collapse )

Заброшки Броварів
фирменный знак
maxiwell83
Знову «збірна солянка» заброшок. Звичайно, знову тлін. Ну, а як інакше?! Добре, що вийшло хоч так, бо вилазка взагалі була на грані зриву. Зрозуміло, що не хотілося даремно витратити час і гроші. Але на щастя, samogonnoeozero підшукала декілька абандонів у Броварах. І їх навіть вистачило на фотозвіт.


1. В цій «солянці»: водогінна вежа із залишками колгоспу, недобудована житлова багатоповерхівка і руїни радіоцентру. Може, не дуже цікаво, та хоча б щось.

Варто відмітити, що по недобудованій житловій багатоповерхівці полазив вперше (заброшки в Гаврилівці були без залазу). Так що спонтанна вилазка вдалася.
Читати далі (+53 фото)...Collapse )

Абандони Бучі і Ворзеля
фирменный знак
maxiwell83
Новий рік зустрів банально. Хіба шо ялинки поставили завчасно — 29 го грудня. А так, святковий настрій швидко вивітрився. Тому в період затяжних святкових днів захотілось полазити по заброшках.

Ось тільки знайти щось цікаве, безпалєвне і не досліджене в межах Києва і найближчого передмістя майже нереально. Так що для вилазки обрав декілька невеликих і тлінних абандонів у Ірпінському напрямі: напівзакинуте управління механізації в Бучі і зруйновані теплиці в сусідньому Ворзелі. Заброшки — так собі. Однак, якщо хочеться закинутостей, то не принципові їхні розміри і цікавість.


1. В ході вилазки із samogonnoeozero база механізації і теплиці виявились понурими заброшками. Проте випадково натрапили на третє місце — занедбану будівлю незрозумілого призначення. А три закинуті об’єкти — це вже щось. Та й як не запостити звітик, якщо вилазка (нехай і трохи фейлова) вдалася?! Тим паче, не обійшлося без звичних складнощів з проїздом. Так що є шо розповісти.
Читати далі (+45 фото)...Collapse )