фирменный знак

Ще один фотохостинг закривається

Не дуже приємні новини: закривається сайт io.ua (конструктор сайтів, фотохостинг). У мене на ньому хостяться фотки з блогів з 2017 року. Це трохи більше 7000 фоток. Завантажувати їх вручну на інший сайт?
В листопаді 2018 змінилися умови на Flickr і довелося з нього тікати. А до цього, в березні 2018-го, закрилися Яндекс.Фотки. Правда, до цього, з весни 2017-го сервіси Яндекса потрапили під санкції.

Не знаю, що робтит з фотками? Чи варто перебиратись на якийсь інший хостинг (звичайно, неспішно, бо й так купу часу витратив на переїзд)? Блоги все одно майже не читають. Та й де гарантія, що новий хостинг не закриється? Хостинги блогів? Так вони незручні і їх не можна вставляти на інші блоги.

Якщо фотки з записів відваляться, вибачайте. Поки шо вирішив, що переорієнтуюсь на Youtube. А сюди буду викладати посилання на відео.
фирменный знак

Сніжна зима 2021

Вкотре доводиться розпочинати рік звітом не про закинуті об'єкти. Ще й з запізненням. Але негативні тенденції минулого року перейшли в новий — епідемія ковіду нікуди не ділася, та й заброшок не стало більше. А це значить, що треба щось вишукувати у своєму місті. Ось тільки що? На щастя, приводом для написання нового звіту стала надзвичайна снігова погода. Після декількох безсніжних зим і безсніжної новорічної погоди завалило снігом. Тож поки було не слизько прогулявся і пофотографував всяке-різне.


1. Цікавеньке, що вдалося побачити: новорічну атрибутику не прибрали навіть у лютому, відкриття другого гіпермаркету, білочку зблизька, прибирання снігу, лавку на мотузковому атракціоні.
Collapse )
фирменный знак

2020-й — нудний і проблемний

Закінчується рік — а це значить, що треба підготувати підсумковий звіт. Але цього разу доведеться обмежитись текстовим дописом, бо показувати нічого, а розповісти є про що. 2020-й видався скупим на поїздки і культурно-масові заходи (їх взагалі у році, що минає, не було!), однак при цьому вистачало проблем.

Мабуть, потрібно розпочати з хорошого. Нажаль, позитиву було мало. Це вилазки по цікавих заброшках — оздоровчому табору в Пущі-Водиці та пансіонату в Києві. Причому на одній вилазці випадково зустрів інших сталкерів, а на другій вперше лазив із новим напарником. В липні була поїздка на закинуту школу поблизу Зони відчуження, яка виявилась експериментальною і на якій відбувся «запал» прикордонником. А на зворотньому шляху потрапили під грозовий фронт зі зливами. З незвичного — відвідав незвичний об'єкт в місцевому лісі — руїни очисних. Нажаль, звітів про заброшки було лише 8. Сталків із залазом ще менше — 6.

На день народження подарував собі покатеньки на лівобережних трамваях із відвідуванням трамвайного депо.

До гарних подій можна віднести й купівлю навушників, які хоч і заїдають, але працюють 9 місяців. Зазвичай навушників вистачає на менший термін.

По роботі є що робити, хоча очікував, що завдання скінчаться до кінця року. А ще додалися нові обов'язки, які навіть стали цікавими.

А ще почав робити зарядку.

А тепер про погане. Майже весь рік просидів вдома, нудьгуючи, тому що в країні епідемія нового вірусу, а я у групі ризику. Рекордно мала кількість звітів, бо не було чого показувати. В смартфоні зламалось гніздо для навушників (полагодили). Вдома прорвало трубу і затопило житло. Регулярні перебої з електропостачанням. Зламався ліхтарик. Доламав радіоприймач (правда, ще працює). Зір продовжує псуватись. Купівля некомплектної техніки (доукомплектували, але довелося поморочитись доводячи правоту) і бракованих товарів. І це ще не повний перелік. А у грудні «порадували» подорожченням електропостачання, газу, води, мобільного зв'язку. І хоча це все очікує з 2021 року, дізналися про це у цьому році.

До негативу ще можна додати пожежі у Зоні відчуження. А я так мріяв там побувати.

І ще декілька фактів: вперше пропустив вибори (через пандемію), побачив смог від пожеж і пилову бурю, спробував нові гриби (парасольку червоніючу і дощовик).

З подій, які засмутили — закриття відеоблогу Belov Blog і арешт відеоблогера МШ, збиття українського літака Боїнг в Ірані, скасування електронного декларування, зашквари преЗЕдента і Слуг народу його приСлуг.

Тож з Новим роком, шановні! Хоча здається, що 2021-й навряд чи буде кращим, ніж цей рік.
фирменный знак

Руїни очисних посеред лісу

Читаючи звіти і переглядаючи відео про закинуті віськові бункери і піонертабори у лісах, шкодував, що у нашому лісі немає нічого подібного. Так вже склалося, що майже всі боярські абандони розташовані посеред міста і людей, а у лісі з закинутого є хіба що руїни маленької каналізаційної будівлі. Та й то, до неї не так-то й просто підступитись. Так що за інших обставин я не звернув би на неї уваги. Але що не зробиш заради контенту під час епідемії? Щоб хоч якось втамувати дослідницький інтерес, вирішив обійти місцеві забоянені заброси. З цієї затії навіть вийшов фотозвіт середнього об'єму. Однак, щоб набрати достатньо матеріалу, довелося навідатись і до руїн очисних посеред лісу.


1. Руїни очисних споруд і будівлі КНС посеред лісу.

На моє здивування, ці руїни виявились міні-очисними з відстійниками. Тож про такі незвичні споруди, окрім згадування у загальному переліку боярських заброшок, вирішив зробити окремий звіт. Надодачу ще й відео відзняв. Хоча сам об'ект, звичайно, маленький.

Про цю заброшку розповідати особливо нічого. Почув про неї ще 20 років тому, коли в 11-му класі грали у зарницю. Наш «штаб» тоді був неподалік і однокласники бігали по руїнам з дерев'яними калашами. Так що з впевненістю можна сказати, що це старий заброс.
Collapse )
фирменный знак

Заброшки Боярки

Ці заброшки ви вже могли бачити у моїх попередніх звітах. Причому, не один раз. А по деяким з них навіть вдалося полазити. Однак інших варіантів не було: знайомі сталкери з машинами відсиджуються по домівках і не хочуть нікуди їхати, а я сам не автомобіліст. Тому вирішив оглянути закинутості у своєму місті. «Баяни» «баянами», але всі разом я їх ще не збирав.


1. Закинуті об'єкти Боярки можна охарактеризувати такими визначеннями: маленькі, понурі, палєвні та охоронювані. Саме тому лазити по ним вперше стрьомно, а вдруге — нецікаво. Надодачу виявив, що стан об'єктів з кожним роком погіршується. Відповідно, дивитись там нічого. Тому в цьому звіті оглядова "солянка" абандонів, без залазів. Причому навідався не до всіх об'єктів.
Collapse )
фирменный знак

Гриби у лісі-2020

Як казав один друг: «Коли мені нудно або сумно, я йду до лісу». І в мене також є подібна традиція, що виражається у серії звітів «Прогулянок по лісу», які відбувались під час переламних моментів в моєму житті. Карантинний застій і пауза у веденні блогу цілком підпадають під таке визначення. Але цього разу завітав до лісу ще з однієї причини — через зливи і аномально теплу осінь в лісі є гриби. Ось і вирішив сходити перевірити.


1. Грибів було багато різних. При тому, що далеко в ліс не заходив.

Так, гриби у блозі також забоянив не гірше, ніж місцевий ліс, бо робив огляди про гриби в сусідньому лісі, про збір грибів на дачах (аж у двох частинах) і про збір грибів у місцевому лісі. Однак вперше побачив деякі види грибів, тож подумав, що можна написати ще один грибний фотозвіт. Тим паче, грибів у лісі купа!
Collapse )
фирменный знак

Північний вояж

Такої паузи в блозі давно не було! Три місяці нічого не писав. Справа в тому, що у зв'зку з епідемією ковіду, про поїздки довелося забути на невизначений термін. І про вилазки теж, оскільки місцеві закинутості були досліджені неодноразово і дивитись там особливо нічого. Добре, що завалялися замальовки з поїздки до експериментальної закинутої школи поблизу ЧЗВ. Але нажаль, знімків небагато, оскільки не планував постити звіт. Однак ця подорож запам'яталась: як не як — вперше під'їхав до Зони відчуження, побачив монумент ліквідаторам біля Іванкова, плюс з погодою була повна лажа. Тому після тривалих роздумів все-таки віришів показати, що нафоткав по дорозі до заброшки.


1. Раніше навіть і не мріяв, що колись пофоткаюсь біля Іванкова.

За якість фоток не закидуйте капцями. На ходу не дуже-то познімаєш.
Collapse )
фирменный знак

Закинута школа біля ЧЗВ

Пандемія ковіду добряче попсувала плани, змусивши відкласти їх на невизначений термін — спочатку через запровадження самоізоляції, а потім з-за послаблення карантинних обмежень, попри ріст захворюваності. Але світ повернувся «на круги своя» (правда, з деякими умовами, яких не завжди дотримуються, і заборонами). Тому вирішив помаленьку виходити з карантину, мінімізуючи перебування у натовпі. А оскільки користуватись громадським транспортом ризиковано, залишався єдиний варіант — поїздки на машині когось із знайомих. І на щастя, в моєму оточенні знайшлася така людина. Тож лишалось тільки дочекатись вільного часу і гарної погоди.

Виявилось, що організувати спільну поїздку досить складно. І ось, коли все погодили, несподівано задощило. Однак все ж вирішили, що «матч відбудеться за будь-якої погоди». Тим паче, за 4 місяці без поїздок і 5 місяців без вилазок дуже заскучив.


1. В якості першої пост-карантинної поїздки вибрав вилазку. Із напарником поїхали на закинуту школу в одному із сіл поблизу Чорнобильської зони відчуження (ЧЗВ). Об'єкт небаянний (зі зрозумілих причин). Даних про побудову і закриття нема. Відомо лише про наявність панно на фасаді і про можливість потрапити в будівлю. Очікував на понурий тлін, але заброшка здивувала деякими артефактами і... запалом. Тому цього разу не буду видавати координати. Просунуті сталкери й так здогадаються про який заброс йтиме мова.
Collapse )
фирменный знак

Карантинні замальовки-4

Треба про щось писати, оскільки за травень опублікував лише один фотозвіт. Так зовсім розучуся вести блог. Але обставини складаються так, що нових тем немає. Хоча, з попереднього карантинного звіту відбулося два послаблення. Під час них відновили роботу міського і приміського громадського транспорта (у випадку мого міста це маршрутні таксі) і приміських електропоїздів. Відкрили ринки і ярмарки, літні кафе. Поновили роботу дитячих садків. Дозволили гуляти в парках і відвідувати дитячі майданчики. Однак я так нікуди і не з'їздив — знайомі або відмовчуються і подорожують самі, або сидять по домівках. А самому кудись їхати стрьомно. Тож довелося задовольнятися прогулянками по місту. Це, звичайно, не дуже-то й цікаво, але... певні зміни у місті відбулися. А ще друга половина травня ознаменувалася прохолодною і дощовою погодою.


1. Попри послаблення карантину зберігається масковий режим на ринках і у транспорті.

Звіт невеличкий. Але ж і локація та сама.
Collapse )
фирменный знак

Карантинні замальовки-3

"— Чого ти начинаєш? Карантин не закончівся!
— Карантин — нет. А самоизоляция — да."
© Петро Бампер

Сидіти вдома стало нестерпно — все-таки, два місяці карантину. А надворі зелено-заквітчано. Ще й тепло. Тож вирішив прогулятись хоча б у невеличкому радіусі, щоб пофотографувати розвозки, а заодно просто пройтися. Тим паче, період самоізоляції скінчився і дозволили відвідувати парки. Хоча карантин, звісно, ще триває і тривати буде довго. Так що буду продовжувати серію звітів про карантинні замальовки.


1. Після березнево-квітневої засухи дощовий травень із сильними грозами і потужними розгалуженими блискавками видався незвичним.

В травні на вулицях народу побільшало. Маскового режиму мало хто дотримується. Машин на дорогах — купа. Багато розвозок. З місцевих новин — роблять тротуари, поставили новий дитячий майданчик, відбулася «сміттєва революція». Одним словом, змін небагато, але вони помітні.
Collapse )