?

Log in

No account? Create an account

Шулявський шляхопровід-2: будівництво нового мосту
фирменный знак
maxiwell83
Час минає швидко. Від початку будівництва нового Шулявського мосту вже пройшло майже три місяці. А я до нього протягом квітня і травня так і не дістався. Хоча за цей час встигли багато чого зробити. В тому числі, й видовищного. Так, процес демонтажу старих прольотів мосту виглядав епічно, але я його проґавив. Потім були демонтаж опор, підготовчі роботи (облаштування будівельного майданчика і перекладка комунікацій, розкопування і прибирання старих фундаментів опор). Далі почали встановлювати палі, робити опори і фундаменти опор. Роботи не надто видовищні, тому вирішив, що дивитись там нічого. Добре, що завдяки форумам і відеооглядам можна було бути в курсі актуальних новин і слідкувати за будівництвом. Але подивитись самому набагато цікавіше, ніж побачити у когось. Тим паче, зараз активна фаза робіт: продовжують бетонувати ростверки (фундаменти опор) і самі опори. А ще триває монтаж балок і вже зібрали один проліт! Так що є на що подивитись. Та й хто ще напише в ЖЖ і Дрім?


1. Будівництво нового Шулявського шляхопроводу в самому розпалі. Забивають палі для опор і монтують мостові прольоти.

В сьогоднішньому репортажі огляд будівельних робіт за 5 і 10 (сьогодні) червня. Попри спеку, мені було цікаво. Сподіваюсь, буде цікаво і вам.
Читати далі (+39 фото)...Collapse )

Доїздилися...
фирменный знак
maxiwell83
Боярка знову в центрі уваги. Цього разу відбулося ДТП за участю двох маршруток — Спринтер 742 маршруту, що слідував не по трасі маршруту (очевидно, наздоганяв графік або об'їжджав затор перед залізничним переїздом), на другорядній дорозі не пропустив легковик, який від удару відкинуло на 720 маршрутку. Добре, що без загиблих. Хоча ймовірний ініціатор аварії отримав серйозні травми. Трапилось це о 8:40. А я дізнався лише опівдні. Та й то, з новин по суспільному радіо. Причому ще й по тєліку показували сюжети. Наприклад, ось цей.


На сторінці міста в Фейсбуці весь день активне обговорення аварії. А я на місце подій не захотів іти. Хоча кажуть, що машини до 14 години так і не прибрали. Але подумав, що навряд чи б нафоткав достатньо для звіту.

P.S.: Чи навчить це чомусь? Навряд чи. Сумніваюся, що від цього водії маршруток перестануть порушувати правила дорожнього руху, влаштовувати перегони або припинять розмови по телефону. Та й пасажири навряд чи стануть частіше робити зауваження на порушення.
Думаю, що назавтра про цю ДТП в новинах забудуть. Хоча цікаво чим це скінчиться для водія, перевізника та інших маршруток Боярки? Напевно, нічим.

P.P.S.: І ще... По ходу, це не перша аварія у Боярці за участю двох маршруток. Десь пів року тому відбулося зіткнення 742 маршрутки (співпадіння?), яка також їхала не по маршруту (іще співпадіння?).

IV фестиваль «Під Покровом Тризуба»: день 2
фирменный знак
maxiwell83
Поки в Києві другий день святкували день міста, у нас тривало інше свято — другий день фестивалю «Під Покровом Тризуба», який 25 і 26 травня відбувався у парку Перемоги в столичному передмісті, Боярці. І хоча в порівнянні із першим фестивальним днем, другий день видався менш насиченим, від того він не став менш цікавим.

Так, в продовженні не було військово-історичної реконструкції. Не було і лицарських боїв (які я пропустив першого дня). Та й дискусійного сектора не знайшов. Але через це я не дуже засмутився. Просто вирішив акцентувати увагу на концертній програмі і послухати-подивитись більше виконавців. Нехай і не в моєму смаку — але ж треба розширювати світогляд. Думаю, заради виступу улюблених «ТНМК» можна було «нагуляти музичний апетит».


1. Другий день всеукраїнського фестивалю «Під Покровом Тризуба»-2019.

Другий день порадував відсутністю опадів (напередодні декілька разів за день потрапив під дощ). А також відзначився втомою від вчорашнього. За перший день було стільки всього, так що не дивно. Хоча стомився не лише від вражень, важкої музики і підвищеної гучності, а й від того, що концерт тривав допізна і тому не виспався. Ну нічо, від heavy metal і folk-metal взбадьорився. А головне — ввечері намічався виступ гурту «ТНМК». Чесно кажучи, до анонсу фестивалю я й не сподівався, що коли-небудь пощастить побувати на їхньому концерті. І тим паче, що вони самі завітають в моє місто.
Читати далі (+54 фото)...Collapse )

IV фестиваль «Під Покровом Тризуба»: день 1
фирменный знак
maxiwell83
Цими вихідними в Боярці відбувся IV патріотичний історико-музичний фестиваль «Під Покровом Тризуба». Для тих хто не знає — цей захід присвячений національно-визвольній боротьбі воїнів УПА і Української народної республіки проти більшовиків у 1917 році. А ще це концерт вітчизняної рок-музики. В тому числі, патріотичної. Так що цей фестиваль можна сміливо назвати «бандерівським»:)


1. «Під Покровом Тризуба» з цього року — фестиваль всеукраїнського значення.

Оскільки не вважаю себе націоналістом, та й слухаю, хоч й україномовну музику, але іншу — то це не зовсім мій формат. Тим паче, коли вперше, заради цікавості, завітав на фестиваль «Під Покровом Тризуба», восени 2017 року, він мене не вразив. Тоді ледве назнімав на невеличкий фоторепортаж. Однак цього року фестиваль тривав не один, а аж два дні. Та й програма заходів була більшою і різноманітнішою: військово-історична реконструкція, велосипедні квести, наметове містечко, виставка фотографій з російсько-української війни на Донбасі, лекції і презентації книг — надодачу до звичної виставки історичних матеріалів, фудкорту і концерту. Але цього року передбачався крутіший концерт, бо серед хедлайнерів очікувалися гурти «Kozak System» і «ТНМК»! Повірте, для нашого міста це мега концерт. Особливо, якщо все це — безкоштовно! Тому пропустити такий захід було б нерозважливо.

Огляд фестивалю розділю на дві частини, по дням. Для мого блогу це непритаманно, але програма була дводенна, тому таке розділення логічне. В цій частині: військово-історична реконструкція, фуд-корт і нічний концерт під дощем (що теж мені не притаманно). Так що буде круто!
Читати далі (+53 фото)...Collapse )

Будівництво тролейбусної лінії на Лісовому масиві
фирменный знак
maxiwell83
Нові тролейбусні лінії в Києві будуть нечасто. Пік розбудови тролейбусної мережі припав на початок 2000х, коли активно знищували трамвайні лінії замінювали трамвайні і автобусні маршрути на тролейбусні. Після того лише добудовували продовження існуючих тролейбусних маршрутів. Востаннє це було в 2014 році, коли на Мінському масиві прокладали контактну мережу до Діагностичного центру. Причому мережу навішували на старі електроопори. Тоді протяжність нової траси становила в двопутному вимірюванні приблизно 850 метрів. Цього разу довжина нової лінії більша. Але найцікавіше, що про її будівництво дізнався випадково. І якби не заходив до парку Кіото, то можливо б і не помітив створення нової тролейбусної лінії на Лісовому масиві, оскільки в новинах цю подію не анонсували.


1. Нові опори контактної мережі на вулиці Кіото. Цікаво! Тільки який маршрут тут буде проїздити?

Що сказати..? Розбудова тролейбусної системи — це добре. Особливо на фоні знищення тролейбусів в столиці «запоребриків». Все-таки, це екологічний вид транспорту. До того ж, комунальний. Але оптимізм розвіюється після того, як дізнаєшся головну мету. А й справді, навіщо потрібна нова тролейбусна лінія саме на Лісовому?! Адже буди наміри «електрифікувати» маршрути від центрального залізничного вокзалу до Софійської площі, переробити під тролейбусний автобусний маршрут №55. Або ж доробити лінію від Дарницької (Ленінградської) площі до станції метро «Чернігівська»... Ну, думаю, можливо замінять автобусний маршрут №33? Однак, начебто, це всього лиш закільцовування тролейбусних маршрутів №№37 і 37А:( Причому пов'язане з майбутньою ліквідацією розворотного кільця з кінцевими зупинками біля метро «Лісова». Тож пропоную прогулятися по новій трасі і подивитись на будівництво нової тролейбусної лінії. Заодно, прикинути, що чекає на пасажирів цих маршрутів.
Читати далі (+28 фото)...Collapse )

Цвітіння сакур в парку Кіото
фирменный знак
maxiwell83
Шлях до закинутого бомбосховища проходив повз станцію метро «Чернігівська». Тому до метро «Лісової», звідки їздить автобус до Биківні, потрібно було йти пішки. І це можна було зробити швидко і не відволікаючись... Проте цього разу я спеціально вирішив пройтись не звичним маршрутом, а піти через парк Кіото. Все-таки, це один із небагатьох недосліджених парків Києва, який давно збирався відвідати. Та й зайва тема для звіту не завадить.

Звичайно, збирався поглянути й на найдовшу алею сакур в Україні, довжиною більше 800 метрів. До того ж, було цікаво: чи застану їхнє цвітіння, чи ні? Бо період квітування сакур — два тижні. І, за всіма ознаками, я повинен був проґавити момент. Але ні — таки пощастило побачити сакури в квітах.


1. Як не дивно, сакури за декілька тижнів ще не відцвіли. І виявилось, що вони бувають не лише рожеві, а й білі!
А оскільки весна, то й окрім квітів було на що заглядатись:)
Читати далі (+40 фото)...Collapse )

Закинуте бомбосховище Радіоцентру
фирменный знак
maxiwell83
Ось і дістався до ювілейного, 70-го фотозвіту про заброшки. Аж не віриться, що за 6 років облазив приблизно стільки ж закинутих і напівзакинутих об'єктів. І це лише у Києві та столичній області (за виключенням однієї вилазки на Вінниччині)! Дивуюсь, де знайшлося стільки абандонів, та ще й доступних. Але, якщо добре пошукати, знайдеться ще скільки всього нерозвіданого. Зокрема, залишились недосліджені типи абандонів. Так що є до чого прагнути.

Звичайно, можна було б не заморочуватись з ювілейним сталком, і злазити на завод, чи на якусь понуру недобудову, але захотілося здійснити щось незвичне. Тож вирішив спробувати пролізти на закинуте бомбосховище. Бо що що, а бомбосховище іще не доводилось досліджувати.


1. Закинуте бомбосховище (та й взагалі, просто будь-яке бомбосховище) стало для мене відкриттям. Причому, в різних аспектах. Бо вперше лазив по такому типу абандонів.

Хоча, якщо чесно, на дану вилазку зібрався спонтанно. Річ у тім, що можна було розраховувати лише на самостійну полазку, тому зваживши всі «за» і «проти» вирішив, що краще лізти на об'єкт, який напевно не охороняється, і до якого можна доїхати без складнощів. А ще згадав, що намічається сталкерський ювілей, і треба було придумати щось нестандартне. Тому для забросу обрав закинуте бомбосховище у селищі Радистів. Тим паче, поїздка в районі Лісового масиву мала б бути мега-продуктивною, оскільки планував по дорозі зайти до парку Кіото подивитися чи ще цвітуть сакури. І насправді, пощастило застати цвітіння сакур (хоча вони квітують вже більше трьох тижнів!). А ще побачив будівництво нової тролейбусної лінії! Так що поїздка видалась насиченою. Але про все це напишу згодом, а поки про бомбосховище.

Дане бомбосховище розміщене у віддаленому столичному мікрорайоні — селищі Радистів і призначалося для працівників Радіостанції №1 Київського радіоцентру. Сховище цивільної оборони №104038 було розраховано на 300 чоловік. Це величезне бомбосховище, що, окрім основного входу, було обладнане заїздом для машин(!) і мало чотири вентиляційні оголовки. Збудовано воно в 1982 році. А закинуте, напевно, з 1998, відколи перестав працювати радіоцентр. Зараз «бомбарік» майже повністю вичищений мародерами. Не охороняється. Однак навкруги приватні будинки, тому місцеві можуть зацікавитись дослідниками. А ще там повно небезпечного сміття.
Читати далі (+37 фото)...Collapse )

Історичні заброшки Києва
фирменный знак
maxiwell83
Ідея зробити огляд столичних старовинних закинутих будівель прийшла спонтанно. Все-таки, дещо з київської «історички» (історичні заброшки - прим. автора) публікував раніше — наприклад, в фотопрогулянці по центру міста. Але при бажанні можна було зібрати все до купи. А якщо пощастить, то ще й полазити (хоча на це я не дуже-то сподівався). Якщо ж ні, то старовинні заброшки й без сталку цікаві самі по собі, оскільки вони помаленьку руйнуються, зносяться або перебудовуються і поступово стають історією.


1. Історичні заброшки столиці.

На перший погляд, закинутої «історички» в центрі столиці небагато. І переважно, це невеликі будинки. Хоча, якщо постаратися, півтора десятки можна нарахувати. От тільки доступних для дослідження нема, бо або заколочені-загороджені, або охороняються. А іноді і перше, і друге, і третє. Плюс — лізти на очах у перехожих якось соромно. Та й всередині там наймовірніше лише понурий тлін. Але в один будинок таки зміг потрапити. Можливо, репортаж можна було б зробити більшим і цікавішим, якби ж прогулювався не сам і перед поїздкою подивився карту.
Читати далі (+43 фото)...Collapse )

36-а весна
фирменный знак
maxiwell83
«Вже не тішу я себе ще молодим.
Що мною можна забивати цвяхи.»

(Арсен Мірзоян)

Коли був 18-літнім не міг уявити себе 30-літнім. Але час летить невпинно і вже 30-літній рубіж давно пройдено. Навіть більше — в березні виповнилося 36 років. Це серйозний вік. За сучасними мірками молоддю вважаються особи до 35 років. А 36 — це, приблизно, екватор життя. І від усвідомлення цього на душі ніяково. Страшно подумати, що буде, коли настане «криза середнього віку». І можливо, я б не так переймався, якби були якісь позитивні зміни. А так... здоров'я з роками не додається; так і не побував і малоймовірно, що в майбутньому здійсню закордонну подорож; про вилазку в Чорнобильську зону можна і не сподіватись; офіційну роботу навряд чи знайду; особисте життя теж навряд чи налагодиться; друзів, з якими можна було порадитись, «поплакатись в жилетку» або поділитись радістю, фактично нема, при цьому не вдається завести нові знайомства. На додачу до цього помічаю, що стаю більш відлюдькуватим. Так, що інколи не хочеться виходити з дому. Хоча це і не дивно, бо у подорожі давно ніхто не кличе. А чим довше сидиш вдома, тим менше бажання прогулятися. Та й що такого можна побачити надворі, якщо все навколо те саме?


1. Однак, щоб зовсім не занудьгувати, вирішив пройтись хоча б десь. Тим паче, за вікном така краса — квітнуть дерева, розпускаються бруньки і листя.

Звичайно, замість фоткання квіточок і листя, я б краще десь полазив по заброшках, але одному сталкерити ризиковано. Тому поки так... Весняні замальовки.
Читати далі (+30 фото)...Collapse )

Смт. Коцюбинське
фирменный знак
maxiwell83
Селище міського типу Коцюбинське — нічим непримітний населений пункт столичного передмістя, без цікавинок та пам'яток. Без древньої історії. Та й асоціюється з непривабливими об'єктами — тюрьмою і військовими складами. Однак при цьому селище незвичне. Хоча б тому, що воно з усіх сторін оточене Києвом. Такий собі анклав Київської області. Саме тому друга особливість Коцюбинського — можливість приєднання до столиці. Так, в березні 2018 року проходили громадські слухання, на яких більшістю проголосовано за приєднання до Києва. Звернення направлено до Київради і Верховної ради. Тож було цікаво поглянути на майбутній масив Києва. Хоча оглядини відбулися не спеціально — заскочив після вилазки по колишньому арсеналу.


1. Коцюбинське — непримітне селище міського типу, яке може стати частиною Києва.

Селище, як і багато інших в цьому напрямку, виникло при прокладанні залізничничної гілки до Ковеля. Посеред лісу було збудовано роз'їзд, а з 1909 р. — станцію, при якій облаштували селище залізничників. Станція отримала назву Біличі від найближчого села, яке нині входить до складу Києва. Прикол в тому, що платформа біля масиву Біличі названа в честь сусіднього мікрорайону Академмістечко. Та продовжуємо екскурс далі...

В 1916му неподалік від станції спорудили лісопилку, яка виробляла шпали для залізниці. Для робітників були збудовані бараки. А першим будинком селища вважають помешкання лісника Куликова, який оселився в 1928 році. Трохи згодом, у 1932му, на територію сучасного Коцюбинського примусово перевезли мешканців київського хутора Берковець. Річ у тім, що їх переселили заради звільнення земель під танковий полігон. Таким чином, пристанційне селище стало називатись Новими Берківцями.

В 1941му році пристанційному селищі і території хутору Берковець, які підпорядковувались сільраді села Біличі, було надано статус селища міського типу. В 1966му смт. ім. Коцюбинського перейменовано на смт. Коцюбинське. Що цікаво, письменник Михайло Коцюбинський, на честь якого названо населений пункт, жодного разу не був в тих краях.

Стосовно територіальної приналежності, Коцюбинське, на відміну від Пущі-Водиці та інших поселень, ніколи не входило до Києва. Хоча округ передмістя підпорядковувався Київській міській раді. А вже з 1962го передали до області. Через три роки підпорядкували Ірпінській міськраді. Тож виходить, що це віддалений масив Ірпіня:) Наприклад, школи мають спільну з Ірпенем нумерацію.
Читати далі (+34 фото)...Collapse )