Фейлова вилазка або Галерна затока
фирменный знак
maxiwell83
  З кожною вилазкою на київські заброшки все більше переконуюсь, що марно шукати в столиці цікаві і доступні абандони. Так, начебто, закинуті будівлі і підприємства є. А полазити ніде. Та найбільш розчаровуєшся, коли не складається запланована вилазка. Найсвіжіший приклад: поїздка на один «баян» — закинутий кінотеатр «Маяк». В 2014му думали залізти. Але тоді чомусь відклали. В цей же раз всі входи-вікна виявились перекритими. Що робити — поїхали в інше місце. Теж в кінотеатр. Та тільки й там нас очікував облом. А я так розраховував продовжити тему абандонів... Ну і нехай.

Фейлова прогулянка або Галерна затока
1. Замість заброшок просто побродили по чигирям. Зате знайшли цікавинки і пройшлися по водоймі.

  Щоб прогулянка не була даремною, з samogonnoeozero пройшлися по Галерній затоці. Так, саме пройшлися по замерзлій водоймі. Для мене це були нові враження, бо по такій величезній замерзлій водоймі (та ще й під час відлиги) не прогулювався. На щастя, лід нас витримав.

  А ще, по дорозі на заброшку, пройшовся новим мікрорайоном, побачив раритетний автобус ЛіАЗ. І в якості бонуса пробрався всередину ЛЕП.
Читати далі (+48 фото)...Collapse )

Недобудований Опіковий центр на Троєщині
фирменный знак
maxiwell83
  Сталкерський сезон цього року відкрив вилазкою на Опіковий центр на Троєщині. Це величезний недобудований медичний комплекс на околиці Києва, і один із найвідоміших столичних закинутих об'єктів. Тому давно були наміри його відвідати. От тільки недобуд гарно охороняється. Навіть більше — значна частина території використовується під офіси і виробництва. Також на території розміщені склади. Так що ризик «приймалова» досить високий. Ще один, не менш важливий, аспект — транспортація. Бо на абандон треба пертися через все місто з декількома пересадками. Це і довго, і дорого. Та й знайомі сталкери не виявляли особливого бажання туди злазити. Але несподіванно samogonnoeozero запропонувала з'їздити на Опіковий центр. Якраз і обставини гарно склалися — останній день зниженої вартості проїзду в приміських маршрутках; запровадження подовжених тролейбусних маршрутів; бажання полазити по заброшкам; і свято, на випадок відмазки. Тим паче, на недобудах давно не був.

  Звичайно, лазити взимку по заброшкам некомфортно. Докучали снігові замети, вітер і холод. Ще й тротуари на масиві вкриті льодом. Однак відмовлятися було пізно. А потім додалися складності місцевості — довелося з'їзжати з гірки на сраці, карабкатися на пагорби і пробиратися крізь колючі кущі.

  Якщо чесно, толком все облазити не вийшло. Здається, вилазка вдалася цікавішою, ніж сама заброшка. Зате пригоди які!

Недобудований Опіковий центр на Троєщині
1. Один із корпусів Опікового центру.

  Будівництво республіканської лікарні розпочали в 1987 році. Приводом для створення медичного комплексу стала аварія на Чорнобильській АЕС. Планувалося, що крім опікового відділення, в лікарні буде і радіологічне. Це мав бути найбільший радіаційний реабілітаційний центр у всьому СРСР, площею 2га і розрахованим на 1200 місць. З повністю автономною інфраструктурою. Однак з перебудовою і розпадом Радянського Союзу, кошти скінчились і будівництво зупинили. В 1990х замість опікового центру збиралися зробити інфекційну лікарню. В 2004му Київська міська державна адміністрація прийняла розпорядження про добудову лікарні, зробивши її закладом широкого медичного профілю. В «Київраді» розраховували ввести в експлуатацію в 2006 році. Та справа не зрушила з місця. Лише на території побудували ангари для складів. Ну а прилегла територія потроху забудовується: з двох боків до недобуду з 2008 року примикає котеджне містечко суддів. Поле перед лікарнею також обростає маєтками.

  Як писав вище, територія недобудованої лікарні частково використовується арендаторами. І зрідка музиканти (як наприклад, «Brutto») знімають відеокліпи. Добудовувати Опіковий центр не будуть. Ймовірно, комплекс знесуть. Але поки він стоїть і вабить поціновувачів закинутих краєвидів.
Читати далі (+61 фото)...Collapse )

Посварилися так посварилися
фирменный знак
maxiwell83
  Посварилися так посварилися. Щоденні докори що безробітний (причому сама казала що до весни можна нічого не шукати — грип і слизько/холодно) + «завелася» через подорожчання всього на світі + виникли непорозуміння стосовно меблів в моїй новій кімнаті. В результаті посварилися. Мати повиносила ледве не половину меблів. Та й то, думаю, шкаф, комп і диван лишилися тільки через те, що сама вона б не змогла винести. Довелося перенести стіл (ледве проніс через коридор) і забрати в кімнату свої речі. Перестановка в кімнаті — може і на краще.А ще позаховала всю жрачку, хоча вчора допомагав готувати і напередодні скуплявся на базарі. Ну що ж, значить поголодую. А то ще ніколи не постував. Жаль, тільки до працевлаштування можу не дотянути. І хату ніде не знайти.

  З батьками жити — то і їм і мені клопоти: не навчитись готувати, ні привести в хату когось. Мабуть, час діяти. От тільки варіантів небагато. Робота то пофіг — якесь лайно знайти можна. А от жити де? Робіт з житлом зараз не пропонують. Може хтось знає місця сквотів у Києві? Бо забомжувати на вулиці не альо — холодно. Порозуміння не буде. Виходу тільки два: або відкрити газ і рознести все, щоб нікому не дісталась, а самому десь замерзнути. Або кудись переїхати подалі від своїх, якщо декілька днів протягну без їжі, поки не придумаю, куди податися. Це навіть цікаво: давно хотів заночувати на заброшці, в полі чи в лісі.
Теги:

Погода — лайно!
фирменный знак
maxiwell83
  Вчора вийшов прогулятись. Думав, трохи потеплішає — і можна не ковзатись по дорозі. Але виявилось, що погода — лайно! Як пишуть синоптики: «замерзання мокрого снігу на землі і ожеледь». Прийшов додому, обтрусився — стільки льоду обсипалося. Фотік і телефон мокрі від конденсованої вологи. Руки замерзли. Тому-то і назва така провокативна.

  А сьогодні інша крайність. Обіцяли ожеледицю і -2˚С, а походу відлига і калюжі. Ну, зате не слизько.

Погода — лайно!
1. Вчора — ожеледиця і намерзання мокрого снігу. Сьогодні — калюжі.

  Та я все одно трохи прогулявся трохи по місту і дещо нафоткав.
Читати далі (+36 фото)...Collapse )

Замальовки з прогулянок по Київському укріпрайону
фирменный знак
maxiwell83
  Минулого року відновив вилазки по ДОТам Київського укріпрайону. По двом ДОТам навіть полазив всередині. Однак не все задумане вдалося оглянути. Так що деякі матеріали відклав до повторних вилазок. От тільки все, що відкладається на «потім» — відкладається на невизначений строк. Та й не факт, що повторні поїздки відбулися б так само влітку. Тому вирішив показати те, що не вдалося нормально дослідити: ДОТи №№205, 206 і 405. І офф-топ у вигляді краєвидів. Ну а якщо все-таки вдасться повторно відвідати вищевказані ДОТи, то зроблю ще один фотозвіт по цим ДОТам. Думаю, нічого страшного в тому не буде. А поки що «залаз не зараховано». Тому вилазка в light-версії. Можна сказати, розвідка.

Замальовки з прогулянок по Київському укріпрайону
1.  Краєвиди села Юрівка, ДОТи №205 і 405. А ще 206й.

   В цьому огляді зібрав неопубліковані фоточки з прогулянки по Юрівці і Білогородці. В тих місцях чималеньке скупчення ДОТів. Однак знімав не лише оборонні споруди, але й природу. Як виявилось, не даремно — нудними зимовими вечорами можна згадати пригоди літа.
Читати далі (+50 фото)...Collapse )

Приміські маршрутки знову подорожчали!
фирменный знак
maxiwell83
  Останнє подорожчання приміських маршруток відбулося на початку грудня минулого року. Тоді ціни підняли на 1 гривню. Але не встигли звикнути до нової вартості проїзду, як маршрутники знову підняли ціну. Причому аж на 30%. По Боярці і іншим населеним пунктам проїзд став коштувати 5 гривень. До Вишневого — 12. До Киева — 15 грн.. До найближчого метро («Академмістечко», «Житомирська», «Святошин») — 16 грн.. Перевізники пояснюють підвищення збільшенням мінімальної зарплати і здорожчанням ремонту та запчастин. Однак не віриться, що водіям платили мінімалку і що запчастини різко подорожчали. Та й виручка у приватних перевізників ніяк не обліковується. Сам чув, як водій маршрутки розповідав, що здає касу — певну суму, а решту кладе у кишеню. Звичайно, білети ніхто не видає.

  Подорожчання відбулося у минулі вихідні, тому шум піднявся лише серед тижня. Причому подорожчання викликало резонанс: обіцяли перекривати дороги, бойкот маршрутникам, скарги до Антимонопольного комітету, зверталися до міськрад. У Боярці скликали засідання транспортної комісії. Однак до згоди так і не дійшли. Тепер от звернулися до Київської обласної держадміністрації. Вже збиралися перекривати дороги на циїх вихідних. Але вирішили відкласти протестні заходи. Поки що невідомо, чим це все скінчиться. На всякий випадок, розглядаю варіант знову користуватись електричками, як робив це до 2006 року.

  Хтось скаже: зараз все дорожчає. Але якби ж працювали по правилам, то й претензій було б менше. А так, ні обліку виручки, ні обгрунтування підвищення. Просто змовились — і підняли ціни.

Попередні подорожчання: 2016 | 2015 | 2014

Накрило спогадами / Старі фотографії
фирменный знак
maxiwell83
  На Різдво накрило спогадами. Здається, що починаю жити минулим. Особливо стає сумно, коли згадуєш про те чого/кого нема. Хоча і зміни життєвого устрою, і зміни в обстановці і серед оточення, і душевні потрясіння були й раніше. Однак жив сьогоденням. А тепер чомусь хочеться повернутися у минуле. Притому, що там було не все гладко, і проблем вистачало. І справа не в тому, що раніше було цікавіше. Я б не сказав, що зараз нудно. Просто раніше життя було іншим.

  Інколи здається, що те, що було в минулому — прожите не мною, а іншою людиною (хоча сам не сильно змінився). Дивне відчуття. Спочатку прожите виглядало реальністю. Тепер же важко уявити, яким був життєвий період 2006-2015го. Важко згадати деталі. Перегляд старих фоток вже не викликає емоцій на момент зйомки. Зміни в домашній обстановці сприймаються наче так було давно. Можливо, звикаю до нового періоду життя?

  Роздумував, в чому може бути причина ностальгії.
- Ймовірно, справа в тому, що раніше все було стабільним і звичним: оточення, кіт, робота, хоббі, звички. Хоча інколи одноманітність набридала. Тоді звертався до подорожей. Але все одно звичний життєвий уклад грів душу. Здавалось, що все, як було, буде і далі.
- Друга причина: погіршення життя — здоров'я, ціни зростають і доводиться платити за те, що раніше було безкоштовним. В порівнянні з 2006-2015м народ (ну і я) стали бідніше.
- Третя причина — вік. З роками стаємо старшими, змінюємось. Але тільки зараз відчув швидкоплинність часу. І якщо раніше були сподівання, що скільки всього попереду, то зараз думаю скільки було прожито. Можливо, це наближається «криза середнього віку»? Скоро ж буде 34.
- Четверта причина: повтори фільмів і програм по тєліку нагадують минулі роки, коли їх також показували. Але тоді життя було іншим. Якщо фільми можна переглянути в повторі, то життя — ні.
- П'ята причина — давно задумані, але не реалізовані плани.
Ну і причини для суму і депресії зовсім різні. Якщо раніше сумував через невлаштованість особистого життя і здоров'я, то зараз турбує швидкоплинність часу і життя.

  Сум вдалося залити лікером і гумористичними програмами, які раніше не дивився. А ще спробував себе переконати, що життя триває — тому треба радіти. Знаходити нові хоббі, відкривати нові місця.
---------------------------------------------------------------------------------------------------
  Тільки накрило спогадами, як знову нагадали про минуле — роздрукували старі фотографії, відзняті на плівку. Наче насипали сіль на рану. Тому що очікував побачити знімки попереднього життєвого періоду — кота Рижика, застілля. Так і вийшло: на декількох знімках — наш улюблений кіт на новорічному святі. Здається, то була зустріч 2014 року. А ще на тих фотках — ялинка і святковий стіл у залі, гості. Тепер же це все в минулому — у спогадах і на фотографіях. Правда, фото освіжили спогади і повернули відчуття пережитого мною. Згадав, що все це було в моєму житті.

Закинутий завод «Ремдизель» в 2014му
фирменный знак
maxiwell83
  В попередньому фотозвіті я показував сучасний стан київського заводу «Ремдизель». Нажаль, зробити гарний огляд не вийшло, оскільки заброшка виявилась в гіршому стані, ніж очікував.  Навіть більше — застав демонтаж корпусів. Але знайомому сталкеру вдалося побувати на заводі, коли адмінкорпус не тільки існував, а й був в гарному збереженні —  в кабінетах залишались меблі, обладнання, папери. В своєму сталкерському досвіді я ще не бачив приміщення в такому вцілілому стані. І чому я не додумався сходити на «Ремдизель», коли він ще був цілий?

Закинутий завод «Ремдизель» в 2014му
1. Величезний цех, чотирьохповерховий адміністративний корпус в гарному збереженні.

   Спочатку планував розбавити свої знімки фотками товариша, якими він поділився. Але коли побачив, в якому стані виявився завод, вирішив зробити окремий фотозвіт. Звичайно, це не в моїх принципах — робити огляд повністю із запозичених матеріалів. Але захотів показати наскільки може змінитися заброшка всього лише за два роки. Всього цього, що на цих фотках, вже нема. Адміністративний корпус, який у цьому огляді, вже знесли.
Читати далі (+69 фото)...Collapse )

Залишки заводу «Ремдизель»
фирменный знак
maxiwell83
  В останніх числах грудня, наприкінці минулого року, вирішив закрити сезон сталків-2016 вилазкою на один із найвідоміших столичних абандонів — завод «Ремдизель». Хотів подивитися на баянистий завод, доки його остаточно не знесли. Раніше довго роздумував щодо доцільності вилазки на цей об'єкт. Та після перегляду одного відео-сталку по заводу, переконався, що навіть залишки підприємства вражають. І хоча збереженість заброшки з часом погіршувалась, сподівався застати завод не в стані руїн. Хоча передчуття були не найкращі, бо перед вилазкою не вдалося знайти актуальну інформацію стосовно стану заводу.

  На прогулянку відправився із samogonnoeozero. Як виявилось, вона теж ще не була на Ремдизелі.

Залишки заводу «Ремдизель»
1. Один із цехів у стадії демонтажу. Адміністративний корпус ми не застали.

  «Ремдизель» почали розбирати давно. Коли завод працював, він займався ремонтом корабельних компресорів і дизельних двигунів військових кораблів. Підприємство належало до військово-оборонного комплексу. Але після розпаду СРСР завод почав занепадати. В 2003му, з початком будівництва Подільсько-Воскресенського мостового переходу (про нього я вже писав в далекому 2013 році), завод потрапив під загрозу знесення. З літа 2008го почали зносити корпуси, які заважали будівництву. А в 2011му «Ремдизель» визнали банкротом. Планувалося, що на території заводу, яка не буде зайнятою мостом і розв'язками, до 2012 року збудують новий торгово-офісний центр. Однак до того часу його будівництво так і не розпочалось. Та й нині про новий бізнес центр нічого не чутно.

  А далі, як знаєте, у кожної заброшки є період напіврозпаду. Ще донедавна на заводі був адміністративний корпус, декілька цехів і бомбосховище. Причому в непоганому стані. Однак з середини 2014го почався демонтаж обладнання. А з 2015го з'явилась охорона. На момент нашої вилазки (грудень 2016), адміністративно-побутовий корпус був знесений. Як здогадуєтесь, ми запізнилися зі сталком — застали активну фазу демонтажу. Нажаль, в середину будівель не пробралися. Зате находилися по території.

  Побачене не порадувало. Від заводу з непоганим збереженням залишись лише напіврозібрані будівлі і руїни. Можна сказати, застав знос заброшки. Але для статистики нехай буде.
Читати далі (+44 фото)...Collapse )

Майданчик техніки Музею громадського транспорту або Колишній Автобусний парк №3 (частина 2)
фирменный знак
maxiwell83
  Продовження розповіді про День відкритих дверей в Історико-експозиційному реставраційному центрі (ІЕРЦ). В першій частині показав занедбану частину музейної експозиції: музейний запасник, що більше нагадує списану техніку в автобусно-тролейбусному парку, і інфраструктуру колишнього автобусного парку. Тепер же розповім про виставкову частину, яка розмістилась в двох ремонтних цехах. Нажаль, там теж не всі експонати у відреставрованому стані. Однак те, що техніка не на ходу, одразу і непомітно - виглядають набагато краще, ніж машини, виставлені надворі. Тому вважаю, що друга частина огляду більше цивільна, ніж сталкерська.

  В цехах були виставлені як експонати комунального Музею громадського транспорту, так і приватні автобуси, легковушки і навіть вантажівки. Не знаю, на яких умовах співпрацюють автомобільний ретро-клуб OldCarService і музей, але техніка приватних колекціонерів виглядає більш доглянутою, ніж музейні експонати. І взагалі, за півтора роки, відтоді як до ремонтно-автобусного парку перевезли техніку, реставрація так і не розпочалася. Начебто, через бюрократичну тяговину. Однак складається враження, що керівництво музею не хоче займатися відновленням експонатів, бо на це треба виділяти гроші. А в автомобільному клубі немає змоги за власні кошти ремонтувати чужу техніку. Тому маємо, що маємо. Хоча було б цікаво дізнатися концепцію оновленого музею. Оскільки на виставці було все підряд - і тролейбуси з автобусами, і легковушки з вантажівками, і мотоцикл з велосипедами.

Майданчик техніки Музею громадського транспорту або Колишній Автобусний парк №3
1. Ремонтний цех колишнього автобусного парку став виставковою залою.

  Ця частина прогулянки також принесла здійснення мрій: вперше в житті посидів за кермом тролейбуса і автобуса. Незабутні враження для людини, яка виступала тільки пасажиром. А ще побачив ЛАЗ А073 і ЛАЗ 697М. А також вперше побачив салон МТБ-82Д. І в новинку були «Таврія»-ландо, Москвич-400-420А (кабріолет) і Mini. Так що без відкриттів не обійшлося.

  І хоч умови для зйомки були не дуже підходящі, зробив незліченну кількість знімків. Так що і друга частина розповіді буде величенька.
Читати далі (+73 фото)...Collapse )

?

Log in